ТО Овертайм - Стоячі призери і в дев’ятьох добре грають

Отчет о матче неофициального сайта болельщиков "Подолья"

Хмельничани «бодалися» перші 45 хвилини, а далі…
«Поділля» : Левицький (Лопес, 46), Балицький, Яремчук (Мірко, 77), Дубчак, Сергеев (Заєць, 74), Клекот, Гутнікевич (Лемішевський, 80), Будник (Куянов, 56), Кучковський (Коваль, 30), Сендель, Козелко (Колесников, 85) .
«Металіст»: Горяінов, Обрадович, Папа (Бабич, 85), Бордіян (Конюшенко, 46), Ганчаржик, Слюсар (Поступаленко, 58), Джире (Трішовіч, 46), Едмар (Ребенок, 73), Рикун (Фомін, 46), Девіч (Барілко, 80), Джексон (Курілов, 77).

Таких би спарингів побільше! Звісно, ну не бачать у Хмельницькому команд, подібних бронзовому призеру чемпіонату України. Маю на увазі, технічних, вмілих та цікавих, як «Металіст». Навіть зважаючи на те, що гості грали не на повну потужність (це було видно не озброєним оком), матч, вважаю, для 3500 глядачів був цікавим і корисним. Насамперед тим, в якому ж нині стані перебуває «Поділля». А стан нашого клубу поки що «не ахті».
Отож, про основний склад «Поділля», який випустив головний тренер Ярослав Бобиляк. Лише один потенційних новачок – Валентин Кучковський з Бара Вінницької області. Решта – всі знайомі обличчя. Так, я не помиляюся. Адже голкіпер В’ячеслав Левицький в команді вже давненько! Він прийшов до «Поділля» наприкінці минулого чемпіонату, ось тільки заявити його з деяких причин не могли. Кому як, а мені одразу ж в голові промайнуло запитання: «А де ж гравець 1990 року народження, присутність якого вимагає регламент?». Так, я розумію, це ж товариська гра, але ж потрібно награвати молодь в таких матчах! Може не хотіли впасти обличчям в багнюку? Ну, як, не впали? Й досі не розумію, як тренерський штаб не поставив когось з 1990 року народження… Проїхали.
Хвилин вісім команди ганяли м’яч в центрі поля. Гравці «Металіста» стоячи, наші – бігаючи. Клас давався взнаки. І ось Марко Девіч, вже громадянин України, якось раптово опинився один на один із Левицьким (провина, мабуть, лежить на Клекоті), однак переграти голкіпера «Поділля» не зумів. М’яч влучив у ногу Левицькому. А через хвилину вже Слюсар вивів Едмара на побачення з кіпером господарів. Але й бразильцю не вдалося відкрити рахунок у грі. «Поділля» одразу ж огризнулося не точним ударом головою Козелка, яки замикав навіс Яремчука. «Металіст» продовжував грати стоячи, не форсуючи події. Господарі ж носилися як скажені, але моментів майже не мали. Однак на 12 хвилині Козелко змусив підскочити лаву запасних «Поділля». Щоправда, до вигуків у стилі «Гол» справа не дійшла. Будник прострелив у штрафну, а Ігор із-за спин захисників вискочив та в один дотик пробив. Горяінов обрав правильну позицію, а тому і накрив м’яча. Далі знову пішла гра майже без воріт. Здавалося, що хмельничани забити хочуть, але не можуть. А ось «Металіст»… просто працює на тренуванні. Вже після гри наставник харків’ян Мирон Маркевич зізнався, що рахунок для його команди не мав жодного значення. «Ми готуємося до сезону, і це звичайний тренувальний спаринг», - зазначив Мирон Богданович, який в 1988-89 та 1995 роках тренував «Поділля». А на 29 хвилині гості мали відкривати рахунок. Бордіян подав кутовий, Едмар на ближній штанзі скинув м’яча далі у центр, і там Папа Гуйе, перед яким були порожні ворота, не зумів влучити по м’ячу. Наступної хвилини на полі в складі «Поділля» замість лівого півзахисника Кучковського з’явився ще один гравець, який знаходиться на оглядинах – Григорій Коваль з бурштинського «Енергетика» (йому, здається, вдалося дещо вирівняти гру на лівому фланзі). На 33 хвилині новоспечений капітан подолян Андрій Будник наважився на гарматний постріл зльоту з 20 метрів. Прикро для хмельничан, але Горяінов відбив м’яча на кутовий, який виконав той же Будник. Подача на ближню штангу, Сендель головою перевів на дальню, а там Сергеєв не дотягнувся ногою до м’яча. А ворота перед ним були порожніми! Що ж, за явними небезпечними моментами рахунок був 1:1. Однак, якщо брати до уваги ці моменти, то на 42 хвилині гри господарі вийшли вперед. Швидка контратака Будник-Козелко-Сендель завершилася ударом Олексія з метрів 12-13-ти… Горяінов «потягнув». А через хвилину блискучий пас віддав Коваль на Балицького, і Віталій з метрів 14-15 потужно пробив зльоту – поперечина! Щоправда, комусь здалося, що м’яч приземлився на лінії чи за лінією воріт. Однак Ігор Хіблін, подивившись на бокового рефері – Віктора Папіровича, показав, що можна грати. Хоча команди і так догравали епізод. Адже м’яч відскочив на Сергеєва і той головою пробив у руки Горяінову. Наприкінці першого тайму харків’яни заробили пенальті. Гутнікевич поклав на газон Девіча. Момент, на мій погляд спірний, але Хіблін призначив пенальті, який і виконав сам потерпілий. Розвів м’яча з Левицьким у різні боки, і 0:1. На цьому перший тайм завершився.
Другий тайм. На полі у воротах «Поділля» камерунець Лопес! Навіщо? Де логіка? Кажуть, ФК «Львів» попросив переглянути… Вибачте, да хоч би «Ліверпуль» чи «Барселона», нам собі потрібно шукати голкіперів, а не для когось! Щоправда, після гри я так і не знайшов відповіді на запитання: «Що робив Лопес у воротах «Поділля»? Лише почув одне: «Завтра відправимо його додому». Додому, мабуть, у Бар, звідки він і приїхав до Хмельницького. А так в принципі появою Лопеса на полі глядачі були задоволені. Посміялися добрячи. Особливо на 76 хвилині, коли чорношкірий голкіпер вийшов за межі штрафного майдачника та обіграв Марко Девіча! Були люди на трибунах, які кричали: «У напад його!». Посміялися й досі. Бо добре сміється той, хто… самі знаєте. Отож, у другому таймі гра в подолян взагалі не йшла. Команда підсіла. Та ще й Будник на 56 хвилині гри пішов з поля. Замість нього вийшов В’ячеслав Куянов з южноукраїнської «Енергії». Однак енергії це хмельничанам не додало. А ось вилучення Обрадовича (щось він там такого наговорив Ігорю Хібліну, що той одразу ж червону картку показав) на 61 хвилині наче прокинуло гравців «Металіста». І вже через дві хвилини Фомін з трьох метрів вдало замкнув подачу на ближній стійці. 0:2 – все йде по плану? Мабуть, тільки по харківському. Адже через 14 хвилин Фомін оформив дубль у грі. Девіч пробив, Лопес зловив… але м’яч винирнув з-під його мишки, і Фомін спокійно добив у сітку! Все, гру, хоч і товариську, було вже зроблено. Та й «Поділля» ну ніяк не могло грати так, як це робило в першому таймі. Навіть поява ще одного новачка – Ігоря Мірка з Кременчука, ніяк не вплинула на малюнок матчу. Однак, відмітимо ще один удар за три хвилини до завершення гри, коли Куянов з метрів 22 непогано пробив, але Горяінов – це все ж таки голкіпер бронзового призера чемпіонату України! Що ж, рахунок 0:3 у матчі третіх команд своїх ліг так і протримався до останньої хвилини.
ИСТОЧНИК